"Король Лір" у театрі Курбаса

Нещодавно відбулася прем’єра театральної вистави чи швидше театрального дійства  "Король Лір" у театрі ім. Леся Курбаса.  Це перше звернення модерного театру до Шекспіра та й до класичних трагедій взагалі. Що ж вийшло у результаті?

Театр Курбаса завжди славився своїми некласичними постановками, цікавими знахідками і оригінальністю інтерпретацій, та як кажуть поляки: «що занадто, то нездраво». Режисером-постановником трагедії виступає не Кучинський, до стилю якого ми, певною мірою, звикли, а Овлякулі Ходжакулі – людина без громадянства та без жодних обмежень уяви. Результат його роботи з акторами виявився доволі несподіваним: король Лір помирає на самому початку вистави, а роль його злих дочок виконують... чоботи.  

З естетичної точки зору вистава красива, традиційно використано мінімум  декорацій (за це можна подякувати сценографу Марії Сошиній), а костюми остаточно довершують враження авангардної постановки. Звичайно, людина, що не читала  Шекспіра не зрозуміє геть нічого, та й Курбаса не орієнтується на таких глядачів, але і для знавців оригінального твору багато деталей може виявитись незрозумілими. Режисер не ставить за мету відтворити проблематику  класичного твору і вільно експериментує з текстом: акти і дії переплутані місцями, а кількість акторів скорочена до семи.  Однак, складно сказати, що вистава від цього дуже виграла: забравши з неї вкладений автором зміст, режисер не подужав вкласти свого. Або ж,  його   знакова система виявилась занадто складною для розуміння неготового глядача. Окрім цього, вистава, розтягнута у часі до трьох годин, в принципі, сприймається  важко. 

Підводячи підсумок, я вважаю, що у «Королі Лірі» не виконується основне завдання, яке ставить собі режисер творячи альтернативну постановку: замість того аби шокувати та інтригувати, створити свого роду містерію, він заплутує і завантажує глядача, ставить питання, але не дає на них відповідей.